Фан-сайт
ФК "Нива" Тернопіль

Він є легендою тернопільського футболу, хоч народився у Мурованому, що під Львовом. Як футболіст, Ігор Яворський у «Ниві» побив чимало голеадорських рекордів. Згодом він став достатньо успішним наставниклм, а сьогодні є гостем «Спортивки». 

Від «Ниви» хочеться плакати

-Прокоментуйте виступ тернопільської «Ниви» у цьому сезоні?

-Якщо це можна назвати командою, скажу відверто. Те, що я бачив, це не є професійна команда. Це збір, важко навіть назвати футболістами людей, які виходять на поле. Я завжди кажу, що команда повинна бути професійною. І якщо нею займатися, то потрібно займатися професійно. А в Тернополі нею ніхто професійно не займається. В другому колі вона взяла одне очко, зігравши з «Россю» 2:2 вдома. А так практично всі матчі «Нива» програла. Мені боляче за «Ниву», бо багато років провів в цій команді і як тренер і як футболіст. На превеликий жаль, від того, що зараз коїться з «Нивою» хочеться плакати.

-Такий стан речей пов’язаний з фінансами?

-Звичайно. Колись пан Ярославський з «Металіста» сказав дуже розумні слова: серйозну команду важко зробити, коли гроші є, а коли грошей нема, то взагалі неможливо. На жаль, у Тернополі сьогодні нема мецената, нема людей, які зацікавлені у тому щоб підтримати та підняти «Ниву» на ноги та зробити так, як було тоді, коли команда була у вищій лізі і практично вдома нікого не випускала без відібраних очок.

-Ігоре Петровичу, пригадайте найяскравіші моменти з тих часів, коли Ви грали за «Ниву» та тренували цей клуб?

-Як головний тренер я провів 4 роки у вищій лізі в Тернополі і ще брав участь у деяких матчах. Звісно, що я пам’ятаю, коли ми перемогли київське «Динамо» 1:0. Тоді це була перша поразка була покійного Валерія Васильовича Лобановського. Коли його журналісти запитали в чому причина, що «Динамо» програло в Тернополі, він жартома сказав, що «Нива» -- найсильніша команда України, бо першу свою поразку він отримав саме в Тернополі. Звісно, що мені запам’ятався мій прощальний матч 1996 року. Тоді ми в останньому обіграли київське «Динамо» також з рахунком 1:0. Гол головою з моєї передачі забив тоді ще молодий Олег Ящук і після цього матчу 25 тисяч вболівальників винесли всіх футболістів на руках. Такі ігри не забуваються і їх завжди приємно згадувати. А ще перемагали вдома «Шахтар» 2:0! Ви згадайте матч-перегравання, який тоді був скандал! Та й на виїзді в Донецьку, коли Ящук забив три голи перемагали «Шахтар» 4:2. Були досить серйозні та принципові ігри. І навіть, коли команда й поступалася, то поступалася гідно. Гравці викладалися на футбольному полі, їм не можна було нічого закинути в докір, що вони не віддавалися грі. А те, як грає теперішня «Нива» язик не повернеться назвати футболом.

-Кажуть, що «Тернопіль» хотів заявлятися в клас професійних команд. Ваша точка зору з цього приводу. Чи варто створювати ще одну команду, коли «Нива» дихає на ладан?

-Я завжди казав про те, що є бренд. А бренд Тернополя – це «Нива». Це десятки років такі футболісти, як я, Біскуп, Мацюпа й інші, а також такі керівники, як Іван Михайлович Потупа, потім був Аксьонов, який вже покійний, потім президент Коваль, Мариновський… Тобто ці люди вкладали частинку своєї душі та фінансів для того, щоб цей клуб мав певний імідж. Тоді «Нива» була в хорошій серединці вищого дивізіону, з нею завжди рахувалися провідні українські команди. А робити дві команди в місті, де на ладан дихає один клуб не логічно. Можливо, хтось має такі великі фінанси, що хоче створити цей клуб. Але я в це мало вірю.

Для Блохіна експерименти закінчилися

-Ви виступали на позиції форварда і забивали багато красивих голів. Прокоментуйте матчі молодіжної збірної на чемпіонаті у Данії. Чому забили тільки один гол і, взагалі, що не вистачило збірній у тих трьох іграх, які вона зіграла?

-В мене склалося враження, що наша збірна весь час грає від оборони. На жаль, ми не можемо взяти за основу різні варіанти розвитку атаки. Я впевнений у тому, що ці футболісти, які були на чемпіонаті Європи, індивідуально сильні, як гравці. Однак вони не проявили свої найкращі сторони. Низці футболістів спеціалісти видали забагато авансів. Якщо нині кажуть, що Коноплянка коштує 50-60 млн – це абсурд. Якщо Ярмоленко кожного року «змінює» клуб, ледь не на «Мілан» і так далі це перебільшення. Справді є низка хороших футболістів Голодюк, Ракицький, Коноплянка, але їм аж занадто багато авансів видали і вони в голову собі вбили те, що вони найкращі, непереможні. Мабуть, вони переоцінили свої сили. Іспанці сильніші відверто, але збірні Чехії та Англії нижчі за рівнем гри від наших. Але ці збірні проявили бійцівський характер та наполегливість. Чехи хотіли виграти в англійців, в них «горіли» очі, а в наших гравців я такого не помітив. Я читав інтерв’ю Павла Яковенка, в якому він говорив, що у нього нема претензій до самовіддачі. Однак я не помітив цього у діях наших гравців. Гравці не викладалися на всі сто відсотків так, як в клубах. Чому? Мабуть, тому, що у клубах їм більше платять. Можливо, граючи за збірну вони себе шанують забагато та бережуть ноги. Я сподівався на те, що наша збірна з другого місця обов’язково повинна була вийти з групи.

-Доля провини у цьому Павла Яковенка, як тренера є? 

-Тренеру важко дорікнути, бо до нього приходять вже готові футболісти. Якщо взяти їх фізичну підготовленість, звісно, що в Яковенка часу мало було. У плані психологічної підготовки, знаючи добре Павла Яковенка, як хорошого тренера, який налаштовує футболістів добре, але залізти їм у душу і перевернути їх на інший бік і заставити їх, сказавши їм: «Хлопці, давайте, це честь країни, всієї нації!» важко. Ці футболісти, здається, не до кінця усвідомили, що вони є патріотами України. Можливо, я помиляюся, але я не бачив в іграх з Англією та Чехією, щоб у них «горіли» очі, щоб вони билися за кожен клаптик поля.

-А що скажете про національну збірну зразка Олега Блохіна та ігри з узбеками та французами?

-Те, що Блохін очолив збірну, мабуть, найкращий вибір. Ця людина має амбіції, він буде брати в збірну кращих гравців. В цих двох матчах, мабуть, він мусів востаннє подивитися тих кандидатів і запросити нових футболістів для того, щоб дати їм шанс. Про перемогу над узбеками нема чого особливо говорити, бо наша збірна, звісно, що сильніша за цю команду. А з французами він випустив практично на 90 % нових футболістів, подивився, хто як себе проявив. За цей час, а його залишилося мало, він повинен сформувати кістяк і опиратися на 22-23 футболістів та перестати експериментувати. Вважаю, що в тих двох іграх все-таки були експерименти.

Західній Україні бракує меценатів

-Зараз Ви чим замаєтеся? Запрошення на тренерські посади надходять Вам?

-Удома, відпочиваю. Запрошень поки що немає, а якщо й є, то такі, які не актуальні. Я хочу працювати з командою, яка ставить перед собою певні цілі. В цьому клубі повинна бути стабільною фінансовий бік, а найголовніше президент повинен ставити конкретне завдання і я знаю, як це завдання виконати. Для мене зараз не є найголовнішим заробити гроші, хоча це теж не маловажно… Йти в команду, щоб відбувати номер – це не в моїх правилах.

-З чим пов’язано те, що футбол в окремих обласних центрах Західної України вмирає? 

-Дуже мало промисловості, нема серйозних меценатів. На прикладі «Карпат» ми бачимо, що Петро Димінський вкладає кошти і команда розвивається: готують футболістів маючи свою школу, шукають футболістів і «Карпати», звісно прогресують. Беручи інші клуби на прикладах таких міст, як Тернопіль, Бурштин, Івано-Франківськ, Хмельницький, Рівне бачимо що такого мецената немає. В цих містах влада повинна повернутися до футболу обличчям. Пригадаю, як ми грали з «Карпатами», коли в Тернополі на футбол приходило по 20 тисяч глядачів. Коли Було дербі «Прикарпаття» - «Нива» Тернопіль в Івано-Франківську, то люди обвалили трибуну і падали з трибуни на бігові доріжки. Стільки було в «Прикарпаття» вболівальників. Я працював там і  знаю, що це талановитий край, в якому ростуть свої кадри. Для того, щоб команди відроджувалися потрібно побільше меценатів, які б могли кошти вкладати у футбол.

-Цього сезону «Карпатам» до снаги потрапити в груповий етап Ліги Європи?

-Земляки мене дуже тішать, команда гідно виступає, граючи з усіма на рівних. «Карпати» вже мають певний досвід виступів у Лізі Європи, а це обов’язково повинно дати плоди. Єдине, щоб футболісти розуміли, що кожен день повинні в першу чергу доводити на футбольному полі вболівальникам та й собі зрештою те, що вони представляють такий великий регіон, як Львівщину та Західну Україну. В нас на Західній Україні залишилася практично одна-єдина мобільна команда. Раніше у вищій лізі були представлені майже всі команди з Західної України, в яких рештку команд з трудом брали очки приїжджаючи сюди.

-Свого часу ви тренували «Львів»,  але не спрацювалися…

-Не те щоб не спрацювався. Я виконував свою роботу професійно, якісно і чітко. Коли я прийняв команду, вона була на 5 місці і від «Севастополя» ми відставали на 14 очок, а я залишив команду на 2 місці, обігнавши «Волинь», «Сталь» та «Кримтеплицю». Але президент «Львова» пан Кіндзерський сказав, що претензій до тренерів не має, вони професійно роблять свою роботу, але є певні проблеми, тому «Ігоре Петровичу, нам з вами краще розстатися». Що я міг сказати, зібрав речі і пішов на вихід. Я не знав, що тоді журналістам сказати. Адже мені нічого не пояснили, чому так сталося і яка причина. Можна ж було пояснити. Була відверта з ним розмова, коли він викликав нас до Києва. Сидить спортивний директор Лаба, гендиректор і Кіндзерським прямо сказав: «в мене  до тренерського штабу претензій нема. Тренувальний процес побудований прекрасно, під керівництвом головного тренера наукова бригада працює прекрасно, помічники працюють прекрасно, команда прогресує». А потім до присутніх сказав: «Ви шановні вийдіть, ми з Ігорем Петровичем хочемо поговорити». Я сам львів’янин і знав прекрасно, якщо команда буде йти на першому-другому місці, мені не соромно буде вийти в місто, а якщо б вона йшла на 4-5 місці, то я б сам пішов з команди. Для мене не порожнє місце, щоб «Львів» вийшов у прем’єр-лігу, я цього дуже бажав і все робив для того. А коли він почув те, що контракту зі мною немає, а все було домовлено на чесне слово, він сказав: «Ви знаєте, Ігор Петрович, нам краще з вами розійтися». Я не ображаюся на нього. А життя  показало, що команда при мені прогресувала. А після того, як я пішов була низка тренерів… В нас був прекрасний мікроклімат в команді, була повага серед футболістів тренера до футболістів і футболістів до тренерського колективу. Я би був ворогом, якщо б сказав, що Кіндзерський не виконував фінансових умов. Він все виконував. А чому він так вчинив я й досі не можу зрозуміти.  

Автор: Мстислав КОЦЬКИЙ-БОБ'ЯК

За матеріалами: Газета Спортивка