Фан-сайт
ФК "Нива" Тернопіль

В рівній грі "Нива" не знайшла аргументів проти захисту "Єдності".

«Єдність» (старт): 1. Русан, 8. Білий, 15/ Сосєдко, 4. Єрошенко, 2. Гречка, 13. Журба (к), 21. Сердюк, 19. Гунченко, 7. Ковальчук, 18. Сікорський, 10. Атаманюк.
Запас: 12. Шевченко, 5. Маклоєв, 17. Соботюк, 9. Інджибашвілі, 22. Гриб.
Головний тренер - Грищенко Віктор.
«Нива» (старт): 54. Новак, 3. Гребинський (к), 4. Лазорик, 16. Лівіцький, 5. Яневич, 10. Антонюк, 14. Листопад, 17. Войтович, 13. Кабанов, 22. Кушка, 21. Януш.
Запас: 91. Мазур, 8. Османов, 9. Гринишин, 19. Плішка, 23. Шляховий, 18. Мдинарадзе, 11. Лакуста.
Головний тренер — Ігор Яворський.

Фото з матчу - ТУТ!
Відео-огляд - ТУТ!

Сиджу перед монітором, курсор мигає… Що написати про цей матч?
Матч-розчарування. "Нива" знову показала занудний футбол без думок на полі. В першому таймі хоч кілька моментів було біля воріт гостей, у другому ж – суєта суєт…
Гості з Плисок виглядали непогано. Боролися, контролювали м’яч, намагалися загострювати. На 12-тій хвилині, чи то прицільним, чи то шальним ударом по дивній траєкторії – влучили в поперечку. Здається, Сердюк був близьким до успіху.
Нива стрепенулася, і відповіла. Голкіпер "Єдності" надто далеко вискочив із воріт, і Тимофій Листопад мав можливість запустити "парашута" – але банально не влучив в рамку. Інший гострий епізод, що запам’ятався – стався на 24 хвилині – після гострого прострілу із майже "нульового" кута – воротар гостей не розібрався в ситуації, і м’яч, прокотившись буквально по лінії – вдарився в штангу, і вискочив в поле…
Загалом, вже другий матч поспіль "Нива" в першому таймі, складається враження – відкладає вирішення проблеми забивання м’яча – на другий тайм. Мовляв – ну, не забили зараз – заб’ємо потім. Та після перерви – краще не стало. Ба навіть навпаки – стало якось гірше. Сумбур, величезна кількість браку в передачах, в прийомах м’яча, в обробці. При прийомі м’яч чомусь відскакує від гравців на кілька метрів – може, їм на тренуваннях не дають його?
А що це за тактика така – захисник вибиває м’яча вперед, і там Кабанов, або Кушка, або Лакуста (після замін) – намагаються нав’язати боротьбу. Безліч скидок м’яча головою, безліч пасів повітрям, м’ячу не дають торкнутися землі. Три поспіль точні передачі неможливо нарахувати! Невже для того, щоб команда ТАК грала – ще й потрібен тренер? В мене складається враження, що ТАК вони можуть і самі.
От переді мною на трибуні сидів молодий чоловік, котрий голосно коментував події на полі. Він думав, що команди його чують, і виконують те, що він каже. Коментарі не були різноманітними. Було дві фрази: "Борьба, бл…!" і "Харош, бл…!". Я через 20 хвилин втік від нього на іншу трибуну. Так от – я сподіваюся, на тренуваннях гравці "Ниви" чують змістовніші вказівки від тренерського штабу? Бо по грі не зовсім ясно…
Окрема пісня – Тарас Кабанов. Гравець, котрий ще недавно грав в УПЛ. Зараз в другій лізі. Відповідно, від нього чекали якогось "футбольного одкровення". "Він один матч за збірну України провів! От цей зараз вийде і почне забивати!" – десь так думали рядові вболівальники. Та сталося наразі не зовсім так. Тарас виглядає важким, і хоч поштовхатися за м’яч, звісно, може, але часто не встигає до епіцентру штовханини. Поки він прибігає – м’яч вже не там. З трибун все частіше починають кричати щось неприємне. Хочеться вірити, що нападник "підтягне" фізичну форму, зіграється із партнерами, і все піде на краще.
Найяскравіший епізод в матчі стався на 54-ій хвилині. Реально найяскравіший! Почало швидко сутеніти, і на тернопільському міському стадіоні вперше після багаторічної перерви – ввімкнули штучне освітлення! Поступово його ставало все більше, більше… Кажуть, дійшли до рівня 800 люкс, далі не додавали (максимум – 1200 люкс). Коли таке було востаннє? Невже ще тоді, коли "Нива" грала у вишці? Ех, часи були…
Ну, добре, повертаємося до подій на полі. Можна було написати "до футболу" – але якраз футболу було небагато. Більше біготні і боротьби. "Нива" почала поспішати, м’яч все частіше летів від захисників до форвардів, небезпеки майже не виникало, основний час закінчився, і арбітр додав 4 хвилини. Ці 4 хвилини тяглися, тяглися, як якась жуйка, це метання м’яча вправо-вліво вже почало набридати, було відчуття, що 4 хвилини минули, але ще щось має статися. І тут – під час чергової атаки, "самої останньої" атаки "Ниви"  – м’яч відскочив на лінію штрафної, всі на нього кинулися, як в регбі, хтось із тернополян пробив, і, мабуть м’яч влучив в руку.
Чиюсь.
Всі кричали.
Арбітр в полі одразу вирішив, що це пенальті. Довгі сперечання гравців "Єдності" дали результат – Білому виписали жовту за розмови. А пенальті визвався пробивати Яневич.
Стадіон дуже тішився.
Розбіг, удар… над поперечкою!
Інджибашвілі з "Єдності" рвався до арбітра, очевидно, хотів пояснити тому "в чьом сіла, брат". Його тримали половиною команди)).
А як на мене – знаєте, все чесно. Не награли на три очки тернопільські гравці. Не та була гра, щоб говорити про втрачені три очки. І взагалі – а чи була ГРА?
А завоювати три пункти завдяки пенальті на "90+скількисьтамхвилин" – це, знаєте… Може і добре, що не забили.
Гравці "Єдності", переживши нервовий зрив в енд-шпілі матчу, і відчувши на власній шкірі прислів’я "перед смертю не надихаєшся" - так святкували, ніби виграли. І не у Тернополі в "Ниви" в другій лізі – а як мінімум в Львові у "Карпат", в пів-фіналі Кубка України! :)

P.S. До речі, завжди зелено-жовта "Нива" (ну ви вдумайтеся в назву, якою їй ще бути?!) стала в цьому сезоні синьо-жовтою і білою. Із незрозумілих причин. Що це? Синьо-жовта – дань патріотизму? Біла – бо ниву засіяли гречкою? Чому? За що? Поверніть все як було…

P.P.S. Якщо комусь знову текст "вашко читаємий" - спробуйте почати із "Читанки" за третій клас.